Стриво́жити ду́шу чию — порушити душевну рівновагу, схвилювати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
стривожити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
стривожити — вожу, жиш, Пр. Викликати тривогу, почуття неспокою … Словник лемківскої говірки
перетурбувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Дуже стурбувати, стривожити кого небудь. 2) Стривожити всіх чи багатьох … Український тлумачний словник
затривожити — жу, жиш, док., перех., діал. Стривожити … Український тлумачний словник
злякати — і рідко ізляка/ти, а/ю, а/єш, док., перех. Викликати ляк, страх; перелякати. || Примусити здригнутися від несподіванки. || Стривожити, порушити. || Сполохавши, примусити полетіти (перев. комах, птахів) … Український тлумачний словник
переколошкати — аю, аєш, док., перех., розм. 1) Перелякати, стривожити всіх чи багатьох. 2) Перебити, перенівечити всіх чи багатьох, усе чи багато чого небудь … Український тлумачний словник
перелякати — а/ю, а/єш, док., переля/кувати, ую, уєш, недок., перех. Викликати страх, боязнь; дуже стривожити, злякати кого небудь або всіх, багатьох … Український тлумачний словник
перетривожити — жу, жиш, док., перех., розм. Дуже стривожити кого небудь … Український тлумачний словник
потурбувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Викликати в кого небудь неспокій, хвилювання; занепокоїти, стривожити. 2) Порушити чий небудь відпочинок, відірвати від якихось занять. 3) Турбувати якийсь час … Український тлумачний словник
стривожений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до стривожити. 2) у знач. прикм. У якого викликали, якому вселили почуття неспокою, хвилювання. 3) у знач. прикм. Який виражає збентеження, неспокій, тривогу. •• Стриво/жена душа/ чия, у кого ; Стриво/жене се/рце … Український тлумачний словник
